Найкраще, що є в цій книзі - не сюжет (вельми незвичний) і не інтрига (яка захопить із перших сторінок). Найкраще - то фінал. Ох як завернув письменник цю історію про, здається, таке звичне для головного героя скандальне життя відомих людей!
У якийсь момент роман перетворюється на екшн, навіть дух перехоплює, коли тікаєш з героями книги, "мчиш" на машині (якщо за ті швидкості можна так сказати) чи ввалюєшся до атмосферної львівської кнайпи, щоб перекинутися смаковитим слівцем із кумпаном.
Цікавий детектив, який, мабуть, років 20 тому, коли й був написаний "начорно", справив би ефект бомби в українській літературі. Нині автор книги вже зарекомендував себе як справжнього майстра слова, а для мене - чарівника сучасної вітчизняної прози. Тому особисто я вважаю, що Юрій Павлович може краще. Саме про це свідчить його книга Ключі Марії , написана у співавторстві з Андрієм Курковим, що її я вже почала читати.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Лучшее, что есть в этой книге - не сюжет (весьма необычный) и не интрига (которая захватит с первых страниц). Лучше всего здесь финал. Ох как завернул писатель эту историю о, кажется, такой привычной для главного героя скандальной жизни известных людей!
В какой-то момент роман превращается в экшн, даже дух захватывает, когда бежишь с героями книги, "мчишься" на машине (если про те скорости можно так сказать) или вваливаешься в атмосферную львовскую забегаловку, чтобы перекинуться вкусным словечком с кумпаном.
Интересный детектив, который, наверное, лет 20 назад, когда и был написан "начерно", произвел бы эффект бомбы в украинской литературе. Сейчас автор книги уже зарекомендовал себя как настоящего мастера слова, а для меня - волшебника современной отечественной прозы. Поэтому лично я считаю, что Юрий Павлович может лучше. Именно об этом свидетельствует его книга Ключи Марии , написанная в соавторстве с Андреем Курковым, которую я уже начала читать.