Цитаты из книги «Спокута»

Дід зняв кашкета, витер спітніле чоло, примружив очі, згадуючи далекі роки, та так тяжко зітхнув, що Катря вже й не рада була, що затіяла цю розмову.

. Може, нас навчали не так, а може, я не все тоді розумів, бо й малограмотний був, і молодий.

Бо треба було когось посилати на Схід України, до Донбасу, де діяли осередки підпілля ОУН.

– Мені йшов дев’ятнадцятий рік, коли я вступив до повстанської групи, а згодом в УПА.

– І що ти, дідусю, робив, коли був зв’язковим?

Мабуть, вона була вже в п’ятому або шостому класі, коли дідусь із бабусею одного дня повели розмову про воєнні

Навіть дешевенький халатик та потерті домашні капці не могли приховати її привабливість, хоча жінці вже було приблизно років сорок.

Катря почала нервувати, коли спливло десять хвилин, потім – довгі півгодини, за ними – безкінечна година часу.

Гадаю, що позаздриш мені, бо вона насправді дуже красива.

Так, лише так він міг заспокоїтися, бо нерви після Афгану часто здавали.