Цитаты из книги «Спокута»

З плином часу стіни кімнати, стеля почали на неї тиснути так, що забракло повітря.

А вона нічого втішного не могла сказати, бо до цього часу не знала, що робити далі.

Від цієї думки їй було соромно, бо вона повністю довіряла Сашкові, будувала райдужні плани на майбутнє, мріяла про їхнє сімейне життя, кохалася з ним, а виявилося, що він йшов від неї до сусідки.

Катерина почувала себе в певній мірі винуватою перед сином, бо не змогла йому придбати дорогі речі, купити власне житло чи авто.

Тоді я вирішив підписати документи й поїхати до однієї людини, бо був впевнений на дев’яносто дев’ять відсотків, що мене не залишать у біді…

Я дійсно хотів заробити грошей, щоб купити для тебе будиночок, щоб заплатити кредит, мати свій дах над головою…

Спочатку їй здалося, що Лариса вдома, бо було чути чийсь голос.

Тому і вона сама, і Катерина виробили звичку відчиняти їх тихенько та притримувати, щоб гуркотом не турбувати сусідів.

Схопила телефон, щоб зателефонувати Сашкові, але абонент був поза зоною досяжності.

нилося, і Сергій не знаходив собі місця, бо до кінця відведеного йому терміну залишалося лише два дні, а грошей ще не було.